Допомога в складанні процесуального документа або проведення правового аналізу

У Державну інспекцію праці
по м Москві
Адреса: 115582 м.Москва,
вул. Домодєдовському, д. 24 корп. 3


Т


СКАРГА

З 18052011 р по 10102011 р я працював в ВАТ «Уп» на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду на підставі трудового договору № 618 від 18052011 р, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Моє звільнення відбулося з порушеннями трудового законодавства.
Я не мав наміру звільнятися за власним бажанням, до цього мене спонукали представники адміністрації, надаючи на мене психологічний тиск, погрожуючи звільнити з дисциплінарних підстав, для чого 30092011 р в мою трудову книжку внесли запис № 30: «Звільнено за одноразове грубе порушення працівником трудових обов'язків - прогул, пп. «А» п. 6 ч. 1 ст. 81 Трудового кодексу Російської Федерації », наказ № 123 від 30092011 р Фактично, ніякого прогулу я не скоював, т. Е. Звільнення у цій підставі було необгрунтованим. Раніше у мене були подяки від мешканців, для яких я виконував сантехнічні роботи.
Крім того, порядок застосування до мене заходи дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з пп. «А» п. 6 ч. 1 ст. 81 ТК РФ не був дотриманий: пояснення у мене не було затребувано, з наказом про звільнення мене не ознайомили.
Під впливом наданого на мене психологічний тиск, 30092011 р я був змушений подати заяву про звільнення мене за власним бажанням з 30092011 р
В цей же день, 30092011 р запис про звільнення № 30 була визнана недійсною, був виданий наказ № 123 від 30092011 р про моє звільнення за власним бажанням, п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації.
30092011 р я формально був звільнений за власним бажанням, але фактично продовжував працювати, в т.ч. виходив на роботу в нічний час.
Крім того, в день звільнення, 30092011 р зі мною не зробили розрахунок, трудову книжку мені не видали.
Згодом в моїй трудовій книжці була зроблена записом № 33 записи № 29 № 30 № 31 № 32 були визнані недійсними, зроблено запис № 35 від 10102011 р про моє звільнення за власним бажанням на підставі наказу № 123 від 1010. 2011 з яким я не був ознайомлений під розпис.
Також 25102011 р на моїй заяві про звільнення, В.А. Лопаткін, зробив запис про те, що записи № 30 № 31 № 32 зроблені самостійно, без візи керівника.
При працевлаштуванні я передав свою трудову книжку роботодавцю, у якого вона перебувала весь цей час, ніяких записів до трудової книжки я самостійно не вносив.

Я вважаю моє звільнення 10102011 р за власним бажанням незаконним і необгрунтованим, а дії з примусу мене до звільнення за власним бажанням незаконними і такими, що порушують мої права і законні інтереси з таких підстав.

Крім того, 10102011 р розрахунок зі мною не був проведений.
Розрахунок зроблений лише 29102011 р

Відповідно до ст. 80 ТК РФ працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця в письмовій формі не пізніше ніж за два тижні, якщо інший термін не встановлено ТК РФ або іншим федеральним законом. Протягом зазначеного строку починається наступного дня після отримання працедавцем заяви працівника про звільнення.
Рішення про звільнення за власним бажанням має бути актом вільного волевиявлення працівника, в іншому випадку не можна говорити про припинення трудового договору за його ініціативою. Пленум Верховного Суду Російської Федерації в постанові від 17032004 р № 2 "Про застосування судами Російської Федерації Трудового кодексу Російської Федерації" дав роз'яснення, відповідно до якого розірвання трудового договору з ініціативи працівника припустимо у разі, коли подача заяви про звільнення була добровільним його волевиявленням.
У зазначеній ситуації я не виявляв бажання звільнитися 10102011 р за власним бажанням. До написання заяви про звільнення за власним бажанням 30092011 р мене спонукав роботодавець, надаючи на мене психологічний тиск, погрожуючи звільнити з дисциплінарних підстав, порушуючи тим самим мої трудові права.
На підставі викладеного, вважаю моє звільнення за власним бажанням 10102011 р необгрунтованим, незаконним, таким, що порушує мої права і законні інтереси.

Відповідно до ст. 394 ТК РФ у разі визнання звільнення незаконними працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає індивідуальний трудовий спір.
Орган, який розглядає індивідуальний трудовий спір, приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 234 ТК РФ роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівнику не отриманий їм заробіток у всіх випадках незаконного позбавлення його можливості трудитися. Такий обов'язок, зокрема, настає, якщо заробіток не отриманий у результаті незаконного звільнення працівника.
Компенсація середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11102011 р по 31102011 р становить 12041 (Дванадцять тисяч сорок один) рубль.

Відповідно до ст. 362 ТК РФ керівники та інші посадові особи організацій, а також роботодавці - фізичні особи, винні в порушенні трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, несуть відповідальність у випадках і порядку, що встановлені ТК РФ і іншими федеральними законами.
Відповідно до ст. 419 ТК РФ особи, винні в порушенні трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права, притягуються до дисциплінарної та матеріальної відповідальності в порядку, встановленому ТК РФ і іншими федеральними законами, а також залучаються до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності в порядку , встановленому федеральними законами.
На підставі ч. 1 ст. 527 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення порушення законодавства про працю та про охорону праці тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб в розмірі від однієї тисячі до п'яти тисяч рублів; на осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, - від однієї тисячі до п'яти тисяч рублів або адміністративне призупинення діяльності на строк до дев'яноста доби; на юридичних осіб - від тридцяти тисяч до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративне призупинення діяльності на строк до дев'яноста доби.

Відповідно до ст. 2 Федерального закону від 02052006 N 59-ФЗ «Про порядок розгляду звернень громадян Російської Федерації" громадяни мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальні та колективні звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування та посадових осіб. Громадяни реалізують право на звернення вільно і добровільно. Здійснення громадянами права на звернення не повинно порушувати права і свободи інших осіб.
Письмове звернення, яке надійшло до державного органу, орган місцевого самоврядування або посадовій особі відповідно до їх компетенції, розглядається протягом 30 днів з дня реєстрації письмового звернення.

Відповідно до частини 1 статті 353 Трудового кодексу Російської Федерації державний нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, усіма роботодавцями на території Російської Федерації здійснює федеральна інспекція праці.
Відповідно до ст. 357 Трудового кодексу Російської Федерації, державні інспектори праці при здійсненні державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, мають право:
в порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, безперешкодно в будь-який час доби при наявності посвідчень встановленого зразка відвідувати з метою проведення інспекції організації всіх організаційно-правових форм і форм власності, роботодавців - фізичних осіб;
запитувати у роботодавців та їх представників, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і безоплатно отримувати від них документи, пояснення, інформацію, необхідні для виконання наглядових і контрольних функцій;
вилучати для аналізу зразки використовуваних або оброблюваних матеріалів і речовин в порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, з повідомленням про це роботодавця або його представника та складати відповідний акт;
розслідувати в установленому порядку нещасні випадки на виробництві;
пред'являти роботодавцям та їх представникам обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, про відновлення порушених прав працівників, притягнення винних у зазначених порушеннях до дисциплінарної відповідальності або про відсторонення їх від посади в установленому порядку;
направляти до судів за наявності висновків державної експертизи умов праці вимоги про ліквідацію організацій або припинення діяльності їх структурних підрозділів внаслідок порушення вимог охорони праці;
 видавати приписи про усунення від роботи осіб, які не пройшли в установленому порядку навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт, інструктаж з охорони праці, стажування на робочих місцях і перевірку знання вимог охорони праці;
забороняти використання не мають сертифікатів відповідності або не відповідають державним нормативним вимогам охорони праці (в тому числі вимогам технічних регламентів) засобів індивідуального та колективного захисту працівників;
складати протоколи і розглядати справи про адміністративні правопорушення в межах повноважень, готувати та направляти до правоохоронних органів і до суду інші матеріали (документи) про притягнення винних до відповідальності відповідно до федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації;
виступати в якості експертів в суді за позовами про порушення трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівників на виробництві.

На підставі вищевикладеного, відповідно до частини 1 ст. 353 ст. 357 Трудового кодексу Російської Федерації,

ПРОШУ:

1. Розглянути мою скаргу по суті.
2. Провести перевірку діяльності ВАТ «У) за викладеними мною обставинам на предмет порушення законодавства Російської Федерації.
3. За результатами проведеної перевірки вжити заходів за фактом виявлених порушень і винних притягти до відповідальності.
4. Сприяти в оборону і відновлення моїх порушених прав.
5. На дану скаргу надіслати письмову відповідь за адресою для листування
Додаток:
1. Копія трудової книжки.
2. Копія заяви про звільнення від 30092011 р
3. Копія наказу про звільнення № 123 від 30092011 р
4. Копія довіреності 77А 3150226 від 22102011 р

11 листопада 2011 р _
Представник за дорученням: ______________

Відповідь юриста:

Привіт, якщо вам необхідна допомога в складанні процесуального документа або проведення правового аналізу вже складеного документа-запишіться на очну консультацію. Працівник для захисту трудових прав може звертатися і до державної інспекції праці, і в прокуратуру або Роскомнадзор, а також в поліцію. Однак найбільш дієвим стане звернення до суду. Стаття 392 Трудового кодексу Російської Федерації передбачає, що працівник має право звернутися до суду за дозволом індивідуального трудового спору протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про звільнення - протягом одного місяця з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.